Падевий токсикоз – захворювання дорослих бджіл. Виникає частіше взимку і особливо в кінці її, рідше влітку, внаслідок вживання бджолами меду, що містить падь.
Падь буває рослинного і тваринного походження. У посушливий період на листках і гілках деяких рослин починає виділятися солодка, густа, тягуча рідина, яка і називається паддю рослинного походження.
Падь тваринного походження з’являється теж в найбільш жарку пору року. Виробляють її дрібні комахи-попелиці, листоблішки і червці. Вони живуть на нижній стороні листя рослин і, харчуючись їх соками, виділяють солодкі випорожнення, які падають на розташовані нижче листя і гілки. Звідси і пішла назва-падь.
Падь найчастіше виділяється на дубі, Липі, осиці, ялиці, ялини, сосни, вербових, чорноклені, вільхи, волоському горісі, буку, грабі, березі, чемериці, тополі, яблуні, груші, сливі, вишні, в’язі, глоді, бузині, дрібному чагарнику, шипшині, Терні, а також на деяких травах в липні і серпні, але може з’являтися і в інші посушливі місяці.
У цей період внаслідок відсутності нектару бджоли оббирають падь. Вони приносять її в своє гніздо і змішують в тій чи іншій мірі з квітковим медом.
У паді багато неперетравних речовин, які, накопичуючись у великій кількості в кишечнику бджіл в період зимівлі, викликають пронос. Облетілися бджоли повністю не одужують, і загибель їх триває, хоча і в меншій мірі. Це вказує на те, що в падевому меді є не тільки речовини неперетравні, але і викликають отруєння бджіл.
Склад і ступінь шкідливості паді залежать від рослин, з яких вона зібрана, від виду комах, що виділяють її, пори року і погодних умов. Найбільш отруйна падь з дуба. У липні або в серпні вона більш шкідлива, ніж навесні.
Падь викликає загибель як дорослих бджіл, так і розплоду старше триденного віку. Матки, що перезимували на
падевому меді, зменшують відкладання яєчок, сім’ї розвиваються погано.
Падевий мед, особливо до кінця зими, викликає у бджіл розлад кишечника, занепокоєння, посилює спрагу. Вони починають шуміти, розповзатися, забруднюють випорожненнями стільники, рамки, передню стінку вулика, виповзають на прилітну дошку. Здорові бджоли, очищаючи стільники від випорожнень, теж переповнюють свій кишечник, тому пронос незабаром стає масовим.
Загиблі бджоли накопичуються товстим шаром на дні вулика, покриваються пліснявою, розкладаються і видають неприємний запах.
Чим же відрізняється падевий мед від квіткового? Падевий мед важко відрізнити від квіткового. Він, як і квітковий, може кристалізуватися, буває світлим, а не тільки темним, як вважали раніше. У свою чергу, квітковий мед може мати темний колір (гречаний, будяковий і деякі інші). Але між ними є і відмінність. Падевий мед більш густий, тягучої консистенції, має неприємний, терпкий смак, що нагадує патоку, палений цукор або солод, менш солодкий, більш тривало розчиняється в роті, ніж квітковий, відсутній аромат. Точне визначення паді виробляють дослідженням меду за допомогою спиртової і вапняної проб.
Спиртова проба. У пробірку до 1 частини випробуваного меду додають півчастини дистильованої води. Добре змішують, доливають 5 частин спирту-ректифікату і струшують. Поява бурого осаду вказує на наявність паді.
Вапняна проба. До 1 частини випробуваного меду додають таку ж кількість дистильованої води і нагрівають до кипіння, потім доливають 2 частини вапняної води і знову доводять до кипіння. Якщо є домішка паді, то, як і в першому досвіді, випадає бурий осад.
Замість дистильованої можна користуватися чистою Сніговою або дощовою водою. Для приготування вапняного розчину 1 частина негашеного вапна заливають 3 частинами води. Вапно загаситься і осяде на дно, а зверху відстоїться прозора рідина. Це і є вапняна вода. Якщо при пропущенні через неї повітря з легких вона помутніє, то це вказує на її придатність для дослідження меду на падь.
Зазначеними вище методами дослідження дізнаються лише наявність, але не кількість паді. Останнє визначають іншими методами, застосовуваними тільки в лабораторних умовах.
Перезимували на падевом меді бджолині сім’ї стають слабкими. Для швидкого їх розвитку успішно застосовують кислі підгодівлі, які готують з дикої червоної смородини, яблук-Дичків, ревеню і щавлю. Дикої смородини беруть 2 кг на відро води, а ревеню і щавлю в довільній кількості, до отримання кислого відвару. Відвар проціджують через дрібне сито або полотно і розчиняють в ньому рівну кількість цукру або квіткового меду. Сироп згодовують бджолам в теплому вигляді, 2-3 рази, з проміжками в 3 дні між підгодівлею. Всього на сім’ю витрачають до 2 л.
