Вероніка довголиста – Veronica longifolia L. Багаторічна трав’яниста медоносна рослина сімейства норичникових (Scrophulariaceae). Має довгі кореневища, прямостояче, гладке, просте або вгорі гіллясте стебло завдовжки 60-100 см. Листя ланцетовидно-загострене, по краях нерівнопільчасте, розташоване на коротких черешках, зібране по 3-4 в мутовки. Суцвіття у вигляді верхівкового пензля, розташовані на головному стеблі, мають довжину до 25 см, бічні – коротші. Квітконіжки короткі. На одній рослині часто розвивається понад 450 квіток. Віночок синьо-фіолетового кольору, довше за чашку. Тичинок дві, вони повністю виходять із трубки віночка. Нектарники перебувають у основі зав’язі. Широко поширена в різних зонах країни по берегах річок, озер, у прибережних чагарниках, по низинних та гірських луках.
Зустрічаються та інші види веронік. Вероніка лікарська – Veronica officinalis L. Вероніка дібровна – Veronica chamaedrys L. Вероніка шпроколиста – Veronica teucrium L. Вероніка сива – Veronica incana L.
Цвіте все літо. Відмінно відвідується бджолами для збирання нектару та пилку. Медопродуктивність при суцільному виростанні понад 100 кг/га.
Пилкові зерна триборозна, кулястої форми, 20,4-25,5 мкм у діаметрі. В обрисі з полюса округло-трилопатеві, з екватора округлі. Борозни шириною 7-10 мкм, довгі, з рівними або нерівними краями, загостреними або притупленими кінцями, що не сходяться біля полюсів; мембрана борозен нерівномірно вкрита зернистою скульптурою. Ширина мезокольпіуму 11,9-18,7 мкм, діаметр апокольпіуму 3-5 мкм. Товщина екзини 1-1,2 мкм; підстилаючий шар тонкий; стриженьки тонкі, густо посаджені, з маленькими округлими, майже зливаються головками, діаметр яких дорівнює довжині стриженьків. Скульптура дрібносітчаста, видно лише під іммерсійним об’єктивом. Колір пилку жовтий.
У народній медицині найчастіше вживають веронику лікарську. За її відсутності користуються іншими видами веронік, які мають подібну лікувальну дію. Настій трави приймають при простудних захворюваннях: бронхіті, бронхіальній астмі, кашлі, осиплості голосу, туберкульозі легень, запальних процесах шлунка та кишечника, хворобах нирок та сечового міхура, кривавій сечі, різних кровотечах, головному болі, ломоті кісток і при хронічних шкірах. Зовнішньо водний настій і відвар веронік застосовують для обмивань і місцевих ванн при різних хворобах шкіри: вуграх, гнійниках, висипах, що сверблять, грибкових захворюваннях і при ранах і опіках.
