Багаторічна трав’яниста рослина з прямостоячими гіллястими стеблами сімейства бобових (Fabaceae) висотою 30-90 см. Листя складне, трійчасте, з еліптичними або довгастими листочками. Квітки синьо-фіолетові, метеликового типу. Плоди – спірально закручені боби. Вирощується як кормова рослина в середній та особливо південній смузі Росії. Культивується на полях. Іноді дичає.
Суцвіття – компактний пензель 10-25 мм, що складається з 5-30 квіток. Віночок 6-15 мм завдовжки, від блідо-жовтого до блакитного та чорно-фіолетового кольору, чашка трубчасто-ворончаста з лінійно-шилоподібними зубцями. Цвіте у червні-липні. Медопродуктивність – 20-80 (іноді до 300) кг з 1 га посівів.
Люцерновий мед має різні відтінки – від безбарвного до янтарного, при кристалізації стає білого кольору та густої кремоподібної консистенції. Має приємний аромат, що нагадує запах м’яти та специфічний присмак. За відносно високих температур майже не кристалізується.
Введено в культуру як найбільш врожайну кормову рослину. Характеризується високою екологічною пластичністю. Чуйно на зрошення та родючість ґрунтів. Використовується в селекційних програмах як донор господарсько-цінних ознак (солостійкість, зимостійкість, насіннєва продуктивність тощо). Завдяки симбіозу з бульбочковою бактерією Sinorhizobium medicae має високу азотофіксуючу здатність.
Водний настій рослини застосовують при цукровому діабеті та порушенні функцій щитовидної залози.
Слід остерігатися прийому великих кількостей настою люцерни.
