Завмерлий розплід-захворювання личинок і лялечок, пов’язане зі спадковими властивостями матки. Бджолині матки, отримані в результаті тривалого близькоспорідненого схрещування, дають маложиттєве потомство, дуже чутливе до зовнішніх впливів (недолік корму, погане його якість, зниження або підвищення температури і вологості в гнізді і ін.). Незначна зміна зазначених умов вже може викликати часткове вимирання розплоду.
Захворювання виникає в травні і спостерігається протягом усього літа. Досягає найвищого розвитку в липні. До осені зменшується або припиняється зовсім.
Загиблі від завмерлого розплоду личинки м’які, вологі, не тягучі і не липкі. Осередки від них легко очищаються бджолами. Запах злегка кислуватий або відсутній. Нещодавно хворі личинки набувають сіруватий, а в міру висихання коричневий колір. Ці зміни нагадують в деякій мірі ознаки початкової стадії захворювання сімей мешотчатим розплодом. Однак при останньому у загиблих личинок головка піднята вгору, чого не спостерігається у завмерлих.
Воскові кришечки осередків з завмерлим розплодом в цяточьках, і розплід набуває строкатий вигляд, чим нагадує американський Гнилець. Але при американському гнильце лялечки уражаються рідко, при завмерлому ж розплоді лялечки гинуть в будь-якому віці, тому можна знайти мертвих лялечок маленького розміру з недорозвиненим черевцем і нормально розвинених. Можлива загибель розплоду і в стадії яйця. Що вийшли з осередків молоді бджоли зазвичай недорозвинений, здорові швидко викидають їх з вулика.
Якщо матку від сім’ї, хворий завмерлим розплодом, підсадити до здорової, і навпаки, то захворювання в хворій сім’ї скоро зникне, а в здорової з’явиться. Тому для оздоровлення хворої сім’ї в ній необхідно знищити матку і дати замість неї іншу, високопродуктивну, здорову. З метою профілактики цього захворювання треба не допускати на пасіках близькоспорідненого розведення бджіл.
