Хімічним токсикозом називається захворювання преважно дорослих бджіл, що викликається отруєнням ин-сектицидами, гербіцидами та фунгіцидами.
Тривалість дії отрут на бджіл залежить від стійкості препарату, зовнішньої температури, вологості повітря, сили вітру і наявності дощів. Чим вище температура, менше вологість, сильніше вітер і дощ— тим швидше знешкоджуються отрути.
При зборі нектару, води, роси і паді, отруєних швиткодієвою отрутою, гинуть тільки льотні бджоли, не встигнувши долетіти до свого вулика. Таке отруєння буває крат-ковременним і не завжди помічається.
Однак отрутохімікати потрапляють не тільки в нектар, але і в пилок, яку бджоли доставляють в своє гніздо складають в осередки. Бджоли-годувальниці беруть отруєну пергу і поступово витрачають для годування розплоду, тим самим отруюють його у віці від трьох днів і старше і одночасно гинуть самі. Отруєння пилком може тривати до двох місяців і більше, викликаючи сильне ослаблення сімей, а нерідко і втрату всіх бджіл.
Отруєння і загибель бджіл наступають відразу ж після застосування отруйних речовин і досягають найбільшою мірою на другий і третій дні. Сильні сім’ї більше приносять в свої вулики отруєного корму, тому і бджіл в таких сім’ях гине більше.
Під дією отрути бджоли спочатку стають раздражи-тельними, безцільно літають по пасіці, безпричинно жалять зустрічаються людей і тварин. Потім вони втрачають здатність літати і повзати по землі. У вулику ледве тримаються на сотах, зриваються з них і падають. У більшості отруєних бджіл хоботки сильно випущені.
Середня кишка бджіл, отруєних миш’яковистими отрутами, дещо зменшена, пряма збільшена в 2-3 рази, кулькоподібно розтягнута і сильно переповнена яскраво-жовтого кольору масою, яка легко розпилюються назовні при натисканні пальцями на збільшене черевце.
Така зміна кишечника характерно для даного від-равленія і може бути використано при постановці пред-варітельного діагнозу на отруєння бджіл цими препаратами.
Основною ознакою отруєння бджіл отрутохімікатами служить раптова поява масової загибелі бджіл в більшості сімей пасіки в один і той же час. Поява загибелі бджіл в ці ж дні і на інших пасіках, розташованих в межах місцевості, обробленої отруйними препаратами, підтверджує отруєння.
Основним заходом профілактики отруєнь бджіл є своєчасний вивіз їх на заздалегідь вибране місце, розташоване на відстані не менше 5-7 км від ділянки, наміченого до обробки отрутами, і з таким розрахунком, щоб років бджіл до медоносної рослинності був направлений в заворотному сторону від нього.
Організації, які проводять роботу по захисту рослин від шкідників, по знищенню малярійного комара, бур’янів і боротьбі з хворобами рослин, зобов’язані сповістити бджолярів за 3-5 днів про найменування отрути, місце і час його застосування.
