Конюшина рожева медоносна рослина з сімейства бобових (Fabaceae) у висоту 30-80 см з стеблом, що піднімається. Листя конюшини складне, трійчасте, з ромбічно-еліптичними листочками і ланцетними загостреними прилистками. У конюшини рожевого квіткові головки кулястої форми, рожево-білого кольору, запашні, на довгих квітконосах. Віночок конюшини спочатку блідо-рожевий або майже білий, але пізніше стає рожевим. Тому є думка, що конюшина біла стає рожевою, що неправильно. Поширена медонос конюшина рожева повсюдно. Росте рожева конюшина як медонос на луках, галявинах, парових полях, може рости серед посівів, на городах, росте на берегах річок та озер. У деяких бджолярів виникає питання, чи є рожева конюшина медоносом? Можна відповісти, що рожева конюшина як медонос вважається більш продуктивним і надійним медоносом, ніж медонос біла конюшина. Однак, на мій погляд порівняння некоректне, медопродуктивність білої та рожевої конюшини відрізняється не сильно, хоча і на користь рожевої конюшини. Головне що рожева конюшина як медонос більш надійна ніж червона конюшина, так як нектар з квіток як рожевої, так і білої конюшини легко витягується бджолами.
Рожева конюшина медонос цвіте з червня по вересень. Конюшина рожева медопродуктивність за сприятливої погоди становить 100 – 125 кг з 1 гектара травостою. Пізні квітки рожевого конюшини виділяють менше нектару. Мед з рожевої конюшини такий самий, як і з білої конюшини – ароматний, прозорий, з гарним смаком.
Рожева конюшина для бджіл не тільки хороший медонос, а й пилконос – бджоли охоче збирають пилок конюшини. Обніжжя з конюшини рожевого коричневого кольору.
Конюшина рожева має легку проносну, сечогінну, пом’якшувальну, протизапальну та знеболювальну дію. Настій трави застосовують при застудних захворюваннях, ангінах, лихоманці, “грудній жабі” (стенокардії), ломоті у всьому тілі (множинному міозиті). Свіже листя прикладають до шкіри при запальних процесах.
